Стародавня Історія України

350px-IstUkr8-povni-1-nova2 млн років тому – поява первісних людей на Землі 1 млн років тому – поява первісних людей на території України ІV-ПІ тис. до н. е. – розселення племен трипільської культури на території України ІХ-VII ст. до н. е. – розселення кіммерійців між Дністром і Доном, а також на Кримському та Таманському півостровах IX-III ст. – розселення таврів на Кримському півострові VII-III ст. до н. е. – панування скіфів на території Північного Причорномор’я VII-VI ст. до н. е. – грецька колонізація Північного Причорномор’я III ст. до н. е. – IV ст. н. е. – розселення сарматських племен на Лівобережжі, Подністров’ї, межиріччі річок Тясмина і Стугни I-II ст. – перші згадки про слов’ян у творах римських вчених – Плінія Старшого, Тацита, Птоломея IV-VII ст. – формування перших східнослов’янських політичних об’єднань – союзів племен кінець V – перша половина VI ст. – заснування Києва рубіж VІІІ-ІХ ст. – утворення Київського князівства 882 – убивство Олегом князів київських Аскольда Діра; завершення об’єднання північних та південних руських земель Олегом; прихід до влади династії Рюриковичів 882-912 – правління Олега на Русі 907, 911 – походи князя Олега на Візантію; результатом походу князя Олега з 80-тисячним військом на Візантію в 907 р. став договір, за яким візантійці сплатили контрибуцію та дань на користь підлеглих Олегу князів, купці отримали право на безмитну торгівлю; у 911 р. мирна угода була доповнена правовими нормами, які регулювали відносини в комерційних справах та під час конфліктів, статтями у військовій. Сфері 912-945 – князювання Ігоря 945 – повстання деревлян, очолюваних князем Малом, проти володарювання Рюриковичів; убивство Ігоря 945-964 – регентство княгині Ольги 946-947 – реформи Ольги 956 – візит Ольги у супроводі великого посольства (понад 100 осіб) до Константинополя; під час візиту було укладено союзницьку угоду, за якою Київська Русь визнавалася рівною Візантійській імперії 964-972 – князювання Святослава 980-1015 – князювання Володимира Великого 981 – приєднання до Київської держави західних українських земель близько 988 – проведення Володимиром адміністративної реформи 988- запровадження християнства в Київській Русі; князь Володимир наказав будувати церкви, а в Києві поставив церкву Богородиці, на утримання якої призначив десяту частину доходів зі свої земель, через що церков дістала назву Десятинної; Київ став столицею першої митрополії 1019-1054 – князювання Ярослава Мудрого 1036 – перше видання «Руської Правди» – правового кодексу Київської Русі; у цьому збірнику законів були об’єднані звичаєві правові норми; «Руська Правда» узаконила ті зміни, що сталися як у суспільних відносинах, так і у свідомості людей; основним об’єктом захисту стало життя, тілесна недоторканість людини, честь дружинної знаті тощо; запроваджувалася система штрафів за злочини 1037 – спорудження храму св. Софії у Києві 1037 – створення першої бібліотеки Ярославом Мудрим 1051 – заснування Києво-Печерського монастиря 1051 – призначення Іларіона першим київським митрополитом без санкції константинопольського патріарха 1054 – поділ Русі на уділи між синами Ярослава Мудрого; Ярослав заповів великокнязівський престол старшому синові – Ізяславу, Чернігів – Святославу, Переяслав – Всеволоду, Смоленськ – В’ячеславу, Волинську землю – Ігорю 1068 – поразка руських дружин Ізяслава, Всеволода, Святослава в битві проти половців на р. Альті; після перемоги половці пройшли вздовж обох берегів Дніпра до Києва, спустошуючи руську землю 1068-1069 – народне повстання в Києві; коли звістка про поразку у битві на р. Альті досягла Києва, його мешканці, зібравшись на віче, постановили: вимагати у князя коней та зброю для захисту від половців, але Ізяслав відмовив їм, що стало причиною повстання проти нього; Ізяслав покинув місто; повсталі звільнили з ув’язнення Всеслава, проголосили його київським князем, але невдовзі повернувся Ізяслав з польськім військом; Всеслав утік до Полоцька, Ізяслав вступив у місто і вчинив жорстоку розправу над киянами 1072 – укладання нової редакції зводу давньоруських законів «Правди Ярославичів» 1073-1076 – князювання Святослава Ярославича 1076-1078 – князювання Ізяслава Ярославича 1078-1093 – князювання Всеволода Ярославича 1085 – перша літописна згадка про м. Луцьк (Лучеськ) 1093-1113 – князювання Святополка Ізяславича в Києві 1097– Любецький з’їзд князів; князівський з’їзд було скликано, щоб припинити князівські усобиці; у ньому взяли участь чернігівський, смоленський, волинський, теребовльський, київський князі; було вирішено припинити чвари і скасувати принцип спадкоємності, запроваджений Ярославом Мудрим; згідно з рішенням з’їзду кожен князь міг отримувати успадковані від батька землі – вотчину, а всі спірні питання повинні були розв’язуватися на князівських з’їздах; але миру та злагоди так і не вдалося забезпечити надовго 1103 – перемога руського війська над половцями на р. Сутінь 1108-1113 – спорудження на замовлення князя Святополка Ярославича Михайлівського Золотоверхого собору в Києві 1113 – виступ населення Києва після смерті князя Святополка Ізяславича, викликаний зубожінням смердів і ремісників; закликання киянами на княжий стіл Володимира Всеволодовича (Мономаха) 1113-1125 – князювання Володимира Мономаха 1113 – укладання монахом Нестором першої редакції літописного зведення – «Повісті минулих літ» 1113 – прийняття «Статуту» Володимира Мономаха; придушивши повстання в Києві, Володимир Мономах видав ряд законів (відомі під назвою «Статут Володимира Всеволодовича»), у яких деякою мірою обмежувалось свавілля господарів: скасовувалося холопство за борги, обмежувалися проценти на позики, визначалися права й обов’язки закупів; «Статут» став доповненням до кодексу законів «Руська правда» 1115 – перша літописна згадка про будівництво моста через Дніпро у Києві 1117– укладання Володимиром Мономахом «Повчання дітям» – пам’ятки давньоруського письменства; Володимир Мономах радив своїм дітям та всім їх одноліткам дотримуватися християнських чеснот 1125-1132 – князювання Мстислава Володимировича 1141-1144– об’єднання князем Володимирком Володаревичем галицьких земель і утворення князівства з центром у Галичі 1144-1152 – Галицька земля. Князювання Володимирка Володаревича 1153-1187 – Галицька земля. Князювання Ярослава Володимировича Осмомисла) 1169 – розгром Києва військом володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського; після двомісячної облоги Київ був захоплений і підданий небувалому за масштабами спустошливому пограбуванню; ця акція завдала нищівного удару по політичному значенню столиці Київської Русі 1185 – похід Сіверського князя Ігоря Святославича на половців; розгром руської дружини половецьким ханом Кончаком на р. Каялі 1187 – перша згадка в Київському літописі назви «Україна» щодо земель Південної Київщини та Переяславщини (Південна Русь); пізніше термін «Україна» поширився на Галичину, інші території 1189-1199 – Галицька земля. Князювання Володимира Ярославича 1199- об’єднання волинським князем Романом Мстиславовичем Галицької та Волинської земель; утворення Галицько-Волинського князівства XII ст. кінець – написання «Слова о полку Ігоревім» – найвидатнішої пам’ятки оригінальної руської літератури 1202 – галицько-волинський князь Роман Мстиславич оволодів Києвом і став великим князем 1205- трагічна загибель Романа Мстиславича поблизу польського містечка Завихоста під час сутички з вояками краківського князя Лешка Білого 1219-1263 – Литва. Князювання Міндовга 1223 – поразка руських дружин і половецького війська в битві з монголами на р. Калці; у триденній битві русичі та їхні союзники були розбиті; причини поразки – відсутність єдиного командування, неузгодженість дій між русичами та половцями, вмілі військові дії монголо-татар; переслідуючи руські війська, монголо-татари дійшли до Дніпра, але далі наступати не наважилися 1237– вторгнення монголо-татарських військ у Північно-Східну Русь; кочові орди під проводом онука Чингізхана Бату (Батия), зруйнувавши державу волзько-камських болгар, вторглися у північно-східні руські князівства; першими були захоплені території Рязанського та Володимиро-Суздальського князівства; монголо-татари трохи не дійшли до Новгорода, спустошивши руські землі; через розливи річок вони змушені були повернутися у половецькі степи 1238 – перемога військ Данила Галицького над німецькими лицаря-ми-хрестоносцями під Дорогочином 1238-1264 – князювання Данила Романовича (Данила Галицького) в Галицько-Волинській державі 1240 – героїчна оборона Києва; розорення міста військами хана Батия 1241 – вторгнення монголів у Галицько-Волинське князівство, героїчний опір населення князівства; розорення Володимира, Галича та інших міст; похід завойовників на територію Польщі, Угорщини, Молдавії 1242 – заснування ханом Батиєм держави; на нижній Волзі Батий заснував державу під назвою Золота Орда зі столицею Сарай; територія держави простяглася від Уралу до Чорного моря; руські князівства опинилися в залежності від Золотої Орди; хани – верховні правителі Золотої Орди – видавали «ярлики» (грамоти) на князювання 1245 – перемога галицько-волинських дружин князів Данила та Василька над боярською опозицією в битві під Ярославом; відновлення єдності Галицько-Волинського князівства; утвердження влади князя Данила Романовича 1253 – коронація Данила Романовича королем Української держави 1256- перша згадка про будівництво Львова в Галицько-Волинському літописі; місто, назване королем Данилом Романовичем на честь свого сина Лева, було важливою фортецею на шляху від зруйнованого ордами Батия стародавнього Галича до новозаснованої столиці Галицько-Волинського князівства Холм. 1264 – об’єднання литовських племен і утворення Литовської держави 1264-1301 – Галицька земля. Князювання Лева – сина Данила Романовича 1323 – припинення династії Романовичів 1349 – загарбання Галицько-Волинської землі військами польського короля Казимира III; загибель Українського королівства 1350-1352 – боротьба польсько-угорської коаліції з Литовським князівством за галицько-волинські землі 1352 – мирна угода між Польщею та Литвою, згідно з якою польський король зберіг права на Галичину, а литовський і волинський князь Любарт – на Волинь 1353-1366 – війна князя Любарта з поляками за галицько-волинські землі , 1366 – мирна угода між Польщею та Литвою; під владу польського короля, крім Галичини, відійшла Західна Волинь із Холмом, Белзом і Володимиром 1359 – утворення Молдавського князівства, яке майже одразу підпорядкувало собі Шипинську землю (територія сучасної Чернівецької області), проте зберегло її автономію у складі князівства 1362 – перемога литовсько-білорусько-українського війська над монголами біля Синіх Вод; остаточна інкорпорація до Литовського князівства Київщини, Переяславщини та Поділля; кінець княжої доби і початок литовсько-польської 1370 – після смерті польського короля Казимира III польський престол успадкував угорський король Людовик I; Галичина стала вважатися окремим королівством, залежним від Угорщини 1382 – смерть Людовика I; розпад династичної унії Угорщини і Польщі 1385 14 серпня – у м. Креві (Литва) підписана Кревська унія – угода про державно-політичний союз між Польським королівством і Великим князівством Литовським; вона передбачала об’єднання Литви і Польщі в єдину державу (хоча формально Литва зберігала незалежність); першим кроком до об’єднання був шлюб польської королеви Ядвіги і литовського князя Ягайла, який внаслідок унії став польським королем 1387 – польські війська увійшли в Галичину, витіснили звідти угорців й остаточно приєднали Галичину до Польщі 1410 15 липня – Грюнвальдська битва, яка відбулася під час «великої війни» 1409-1411 рр. між військами Тевтонського ордену й об’єднаною польсько-литовською армією поблизу с. Грюнвальда і Танненберга (Східна Пруссія, нині територія Польщі); до складу союзницьких військ, які очолювали великий князь литовський Вітовт і польський король Ягайло, входили польські і литовські частини, українські війська з Галичини, Поділля, Києва, Стародуба, Лупька, Володимира; у складі союзницьких військ були смоленські полки, загони кримських татар та чеські найманці на чолі з Яном Жижкою, майбутнім вождем таборитів; військами Тевтонського ордену, які складалися з німецьких і французьких рицарів та найманців з багатьох країн Західної Європи, командував великий магістр Ульріх фон Юнгінген; війська Тевтонського ордену у цій битві були розгромлені (загинув і великий магістр ордену); перемога союзницьких військ у Грюнвальдській битві підірвала військову могутність Тевтонського ордену і припинила експансію німецьких рицарів на Схід 1413 – Городельська унія – угода між польським королем Владиславом II Ягайлом і великим князем литовським Вітовтом, підписана в замку Городець (на західному Бузі); Городельська унія передбачала рух Польщі та Литви до об’єднання в єдину державу, широкі довічні повноваження Вітовта як великого князя литовського, постійну автономію Литви у відносинах з Польщею; однак того ж часу в унії було зафіксовано: зверхність польського короля над Литвою, запровадження в Литві сейму; призначення посадових осіб, вибір адміністративно-територіального устрою, вигідного Польщі; зрівняння в правах польських феодалів-католиків і литовських можновладців, які приймуть католицьку віру 1428-1430 – утворення Кримського ханства, що займало на той час південно-східну частину Кримського півострову; згодом ханство вийшло з-під влади Золотої Орди, а в 1455 р. здобуло незалежність; до його складу ввійшли більшість земель Криму та степові райони Причорномор’я; в ханстві утвердилося володарювання династії Гіреїв, було засновано нову столицю – Бахчисарай; у 1475 р. до Криму вдерлося військо Золотої Орди, і місцева знать ханства звернулася по допомогу до Туреччини; в ході боротьби з Ордою у 1478 р. хан Менглі-Гірей уклав угоду з Туреччиною про визнання васальної залежності від неї; згідно з угодою влада хана в Криму зберігалася: він міг призначати цивільних і військових сановників, а також брати участь у воєнних кампаніях Туреччини; південне узбережжя Криму і півострів з Азовом ставали турецькою провінцією 1434 – Польща оволоділа Західним Поділлям; у складі Польщі створено Подільське (Західне Поділля) і Руське (Галичина і Холмщина) воєводства 1440 – Київська земля здобула статус удільного князівства у складі Литовської держави 1452 – Волинь стала литовською провінцією 1462 – у складі Польщі створено Белзьке воєводство (Белзька земля) 1471 – ліквідація Київського князівства; його територія стала литовською провінцією 1480 – повалення золотоординського ярма на Русі 1482 – розгром кримськими татарами Києва 1492 – перша згадка в документах про українських козаків 1508 – повстання проти Литви князя М. Глинського 1514– Молдавське князівство потрапило у васальну залежність від Османської імперії; на території Північної Буковини була створена турецька військо-адміністративна одиниця Хотинська райя 1526 – турецька армія розбила біля м. Мохача об’єднане угорсько-чеське військо; Угорщина як самостійна держава припинила своє існування; її територія була поділена на три частини – між Туреччиною, Австрією, Семиграддям; Закарпаття було поділене між Семиграддям (Мукачеве, Берегове, Севлюш, Хуст, Тячеве) та Австрією (Ужанський комітат); територія Закарпаття перетворилася на арену безперервних війн; тут воювали між собою Австрія і Семиграддя, грабували міста і села турки і татари, вторгалися польські війська 1529 – I Литовський статут 1552 – спорудження князем Д. Вишневецьким на о. Малщ Хортиці фортеці з земляними валами й дерев’яним частоколом, у який розташувався козацький гарнізон, зберігалися запаси зброї, боєприпасів та продовольства 1550-ті – заснування Запорозької Січі 1555-1561 – створення Пересопницького Євангелія 1557 – похід кримського хана Девлет-Гірея на Хортицю; наприкінці літа кримський хан оточив Хортицю, почав осаду фортеці; Д. Вишневецький зі своїми козаками був змушений відступити до Черкас; татари зруйнували хортицьку фортецю 1566 – II Литовський статут .

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *